Біткоїни і електронна демократія – що спільного?
1,219 views

Біткоїни і електронна демократія – що спільного?

Криптовалюта Bitcoin має суперечливі відгуки у спеціалістів. З перемінним успіхом ентузіасти шукали творця криптовалюти, були повідомлення про банкрутсво її власників. Спробуємо уявити майбутнє людства з біткоїнами.

На початку був Bitcoin

У 2009 році в інтернеті опублікували документ під назвою «Bitcoin: Розподілена електронна грошова система» за підписом такого собі Сатоші Накамото. У документі була описана концепція децентралізованої віртуальної валюти, укладання угод в якій не вимагає довіри. Історія всіх транзакцій зберігається в спеціальному журналі – блокчейні. Його копію може отримати будь-хто. За записами в журналі можна перевірити, звідки взялися гроші, відправлені одним користувачем іншому, а електронний підпис гарантує, що вони не дістануться сторонній особі.

Грошові одиниці – біткоіни – випускаються системою, як винагорода за перевірку операцій користувачами на своїх комп’ютерах. Швидкість і межа випуску віртуальної валюти задані строгим алгоритмом. Отримані грошові одиниці згодом можна обміняти як на товари або послуги, так і на звичайні валюти.

Ідея виявилася успішною – тепер біткоіни в ходу. І хоча технологія, яка лежить в їх основі була розроблена для взаємодії з віртуальними грошима, теоретично вона годиться для поширення будь-якої інформації. Блокчейн – це фактично гігантський список, куди можна внести всещо завгодно: від опису майна до підрахунку голосів за кандидатів на виборах.

Переваги технології очевидні: в блокчейн не можна самовільно вставити новий блок даних в довільному місці, вони додаються тільки в установленому правилами порядку, а перевірку операцій може провести будь-хто. Багато ентузіастів вважають, що саме блокчейн здатний реалізувати давню мрію прогресивної частини людства – децентралізовану демократію, коли будь-яка людина зможе вирішувати свої проблеми, виносячи їх на обговорення і голосування, не звертаючись до традиційних державних структур.

Небесна демократія

Навіщо все це потрібно? Одна з причин полягає в тому, що держава при всьому бажанні не може в повній мірі задовільнити потреби кожного громадянина. Держава оперує поняттям «вищого блага», яке влаштовує більшість, в той час як у конкретної людини можуть бути специфічні проблеми, що не враховуються існуючими державними програмами розвитку.

Цю проблему і покликаний вирішити блокчейн. Наприклад, водіям, що їдуть по дорозі, на якій ведуться ремонтні роботи, можуть автоматично виплачуватися віртуальні бали в криптовалюті в якості компенсації за завдані незручності. Потім ці бали перетворяться в реальні гроші або послуги, пізніше передані потерпілому страховою компанією. Тобто, відповідно до цієї ідеї, держава втрачає монополію і перетворюється в набір бізнесів, які вирішують конкретні проблеми громадян, не пов’язаних у вертикальній структурі влади.

Модернізацією грошових виплат прихильники цієї концепції не обмежуються – вони хочуть перевести всю демократичну систему управління в блокчейн. Людям не доведеться більше покладатися на представників, які виконують загальне замовлення соціуму, їх замінять індивідуальні «розумні» контракти, укладені і верифіковані електронним урядом. Це не тільки дозволить швидко вирішувати питання окремих громадян, але й суттєво знизить можливість вузьких елітних груп лобіювати свої інтереси. До того ж блокчейн робить фінансову систему більш ефективною і ліквідує бюрократію, а зекономлені кошти можна витратити на такі важливі проекти, як гарантований дохід для кожного громадянина та інші ініціативи.

Деякі з них вже реалізуються. Наприклад, в жовтні 2014 року в США відбулося перше біткоїнове весілля. Молодята скріпили шлюб в блокчейні, прописавши свій статус в транзакції номіналом в 0,1 біткоіни. Вони не просто формально стали чоловіком і дружиною, їх шлюбна угода тепер доступна для користувачів системи по всьому світу.

Блокчейн здатний виступити надійним інструментом для вирішення широкого кола суперечок. Замінивши Bitcoin-транзакції на опис юридичних прецедентів, можна створити базу для послідовних судових рішень. Справедливість того чи іншого вердикту оцінює і підтверджує саме суспільство. Важливу роль в цій схемі грають і віртуальні гроші, якими сперечальники заохочують громадських суддів.

Новий рівень для суспільства

Один з побічних ефектів такої системи – перехід суспільства на новий рівень свідомості. Адже людство ще не знало прецедентів, коли наділеним владою доводилося б відповідати безпосередньо перед виборцями, а процес пред’явлення претензій був простим і прозорим.

Звичайно, приклади децентралізації громадських інститутів є – взяти хоча б індустрію розваг, де великі компанії, які займаються кіноіндустрією конкурують за увагу глядача з безліччю каналів на YouTube. Багато хто скаже, що відмовитися від централізації ключових процесів в економіці та управлінні набагато складніше, ніж в питаннях культури, і це правда. Але немає причин не вірити в можливості соціуму сприйняти і усвідомити такі зміни.

Більше скріпок

І все ж одна важлива обставина перешкоджає децентралізації державного управління. Це застосування сили. Якщо у віртуальному світі можна створити ефективні механізми, які не допускають захоплення влади умовними елітами, то в реальності все благі ініціативи можуть бути зупинені за допомогою насильства.
Прихильники цифрової анархії (по суті своїй – лібертаріанскої утопії) розмірковують над цією проблемою. Основних варіантів її вирішення на сьогоднішній день два: або чекати, що суспільство саме коли-небудь відмовиться від насильства, або сподіватися на існуючі державні інститути.

Втім, у анархістів є пояснення, чому насильства з боку влади можна уникнути. Система розподіленої демократії будується не тільки на добрій волі учасників, а й на тому, що вона економічно більш вигідна, причому оптимізувати процеси в ній можна за допомогою ботів, які змагаються один з одним за зниження вартості тих чи інших послуг або ресурсів. Це повинно привести до того, що сучасні менш ефективні принципи управління, засновані на централізації влади і насильство, як метод її утримання, підуть в минуле.

Тут, на жаль, виникає ще одна проблема, описана в наочному експерименті шведського філософа Ніка Бострома. Він пропонує уявити собі штучний інтелект машини, яка повинна виробити якомога більше скріпок для паперу. Оскільки ефективне збільшення кількості скріпок – це його основна і єдина мета, в кінці кінців він переробляє на скріпки все, включаючи людей. Те ж саме можна застосувати і для ботів, що займаються підвищенням ефективності розподілу енергії. У цьому випадку кількість людських жертв буде лише питанням часу.

About the author

Mariana Lutsiuk


What are your thoughts?