Як ІТ та мілітаристика міняють українські реалії

ІT-політик Давид Арахамія розповів, що такий необхідний зараз для країни фонд інвестування проектів на стику ІТ та мілітаристики, невдовзі створять. Як пише видання IGate, тепер керівник українського офісу компанії Template Monster – один з відомих ІТ-волонтерів та нагороджений орденом «За заслуги» 3 ступеня. Зараз він впроваджує технологічні інновації у військовій сфері.

Починалося все тоді, коли під час навчання Давид працював у міжнародній консалтинговій компанії, яка серед своїх проектів мала допомогу іноземних фахівців по переходу українських підприємств на європейський рівень роботи.

Пізніше, спільно з американцями, він заснував компанію Template Monster, яка розробляє шаблони сайтів для закордонних клієнтів. Зараз вона налічує понад 300 осіб. Причому 30 з них працює там вже 10 років.

Під час Революції Гідності Давид був на Майдані. «Побачив знайомих хлопців-айтішників, – каже він, – які стояли без нормальних засобів захисту на площі. І вирішив за свій рахунок зробити їм фанерні щити, які могли витримувати удари кийків. Потім повернувся до Миколаєва, який тоді був «містом тітушок», подивився на те, що відбувається і вирішив відвезти офіс у Львів». Більше 20-ти працівників з родинами переїхали, решта вирішили працювати в Миколаєві, де поступово почався сплеск патріотизму.

«В нашій галузі великий дефіцит кадрів і при цьому вкрай складно звільняти. Тому багатьом ми даємо другий шанс разів шість,» – зазначив Арахамія. Після того, як офіс у Львові відкрили, «монстри» стали допомагати хлопцям на Майдані. Допомагали і українським десантникам, які стояли на кордоні з Кримом.

«Я приїхав і був вражений – рване обмундирування, БТР без бензину, патронів немає. А в зоні прямої видимості «зелені чоловічки» у формі від Юдашкіна,» – розповідає бізнесмен. «Повернувся і став думати, як допомогти бійцям. Для початку закупив 200 пар окулярів. Зрозумів, що це крапля в морі. І ми вирішили зробити сайт peoplesproject.com, на якому помістили зображення солдата в нормальній екіпіровці, написали, що скільки коштує і стали збирати гроші. Відразу зробили лічильник надходжень, як на Kickstarter і формували звіти про використання коштів онлайн. Так ми поставили стандарт прозорості для волонтерів». Про це писали Guardian, BBC, журналісти – вийшов дуже широкий медійний розголос. І вдалося дуже швидко зібрати близько $400 тис.

Потім, коли одягли десантників на Чонгарі, почалися події на Сході. Рівень потреб був не до порівняння з тим, що був у минулому проекті. Тоді з кількома айтішниками хлопці об’єдналися і вирішили зробити Центр для волонтерів – давали їм айтішні інструменти для збору коштів, інтерактивної звітності, і фільтрували проекти, відсіваючи божевільні ідеї. Поступово вони перетворилися в хаб, який продюсує створення проектів на стику ІТ та військової справи.

Серед реалізованих проектів – безпілотники. Хлопці купили один примірник у Польщі, розібрали його і зрозуміли, як він влаштований, а тоді зібрали свій. Собівартість українського військовий безпілотника 45 тис. євро, найближчий за ціною аналог коштує 300 тис. євро. Зараз вони фінансують створення трьох штук, а далі сподіваються, що держава буде закуповувати запчастини.

«Це наш внесок в обороноздатність країни. Ми хочемо оснастити ними всю армію,» – каже ІТ-підприємець.

Хлопці збирають запчастини безкоштовно, тестують і навчають. «Хоча у нас зараз улюблене слово «зрада»,» – зазначає скептично Давид. Після зустрічі з Президентом, вони створили Раду волонтерів при Міністерстві Оборони. Потім виникла ідея «Волонтерського десанту» – людей, які готові йти на держслужбу і займатися створенням нових стандартів екіпіровки, системою логістики, оптимізацією процесів, тощо. Міністерство було переведене на електронну систему закупівель Prozorro. Організацію згодом назвали «Офіс реформ» при Міноборони і зробили його структурним підрозділом.

«Ми багато міняємо в законодавстві, за що велике спасибі Олексію Скрипнику, який нам дуже допомагає, – каже Давид Арахамія. – Хочу дочекатися, коли протягом 30 днів поспіль в АТО не буде ні одного вбитого. Тоді можна повертатися до роботи».

by Lilia Matviiv