Безліч статей та рейтингів з гордістю за Україну вказують на велику кількість українських розробників, затребуваних на заході. Важливо відзначити, що більшість українських програмістів, будучи затребуваними і здатними забезпечити собі дохід, який дозволить їм безбідно існувати в будь-якій країні світу, все-таки залишаються в Україні, працюючи віддалено на замовників-нерезидентів.

У даній статті я дуже коротко опишу проблему отримання грошей українськими розробниками від компаній-нерезидентів, зокрема від AppStore та Google Play. Причому в контексті абсолютно правомірного бажання розробників отримувати оплату за свою працю і сплачувати відповідні податки.

Отже, першим я б поставив питання організаційно-правової форми взаємодії з компанією-нерезидентом. Законодавством обмеження щодо форми не встановлені. Але варто звернути увагу на той факт, що без реєстрації ФОП фізична особа не має права займатися підприємницькою діяльністю. Таким чином, якщо надходять від нерезидента гроші, отримані не за ліцензійним договором і не є роялті, то з’являється ризик незаконної підприємницької діяльності. Крім того, як правило, банки при отриманні грошей по валютній карті можуть зажадати підписати заяву про те, що «цей грошовий переказ не пов’язаний з веденням підприємницької діяльності». Також зазначу, що в разі отримання прибутку фізичною особою необхідно даний прибуток задекларувати та сплатити податок у розмірі 15%.

Що стосується ФОП, то, перш за все, необхідно відзначити, щоб вести діяльність на єдиному податку з компаніями-нерезидентами та отримувати від них гроші, необхідно бути зареєстрованим у 3 або 5 групі. 1 і 2 групи розуміють надання послуг тільки населенню. Річний обсяг доходу не повинен перевищувати 3 млн. грн. (3 група) або 20 млн. грн. (20 група). Податок становитиме 5% або 10% відповідно. Щодо роботи за допомогою товариства з обмеженою відповідальністю – на загальній системі оподаткування 19% від прибутку, на єдиному податку – 4 і 6 групи, при податку 5% або 10% відповідно.

А тепер про сумне, актуальне як для ФОП, так і для ТОВ. Перш, ніж сплатити податки і жити спокійно, гроші потрібно отримати. Для отримання грошей банк зажадає від вас договір, на підставі якого був зроблений даний переклад. Причому договір на папері і з мокрою печаткою. Зайве говорити, що AppStore не буде друкувати свій договір публічної оферти, пропечатувати його мокрою печаткою, відправляти вам. Про таку архаїку забули вже як в Європі, так і в США. Невже все так погано? Не зовсім. Якщо озброїтися теоретичними дослідженнями, то можна провести такий логічний ланцюжок:

Порядок укладання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) регулюється Законом «Про зовнішньоекономічну діяльність», а також ст. 382 і 383 Господарського кодексу України та Законом «Про міжнародне приватне право», які встановлюють спеціальні вимоги до зовнішньоекономічних договорів. До прийняття Закону «Про міжнародне приватне право» форма зовнішньоекономічного договору визначалася правом місця його укладення. Тобто, форма договору, укладеного в Україні, визначалася українським законодавством, якщо за кордоном – законодавством відповідної держави. Виняток становили лише договори щодо нерухомості, розташованої на території України: ці договори в частині форми підкорялися законам України завжди (згідно з ч. 4 ст. 382 ГКУ).

Зовнішньоекономічний договір, укладений за кордоном, не міг бути визнаним недійсним внаслідок недодержання форми, якщо додержано вимог законів України. Якщо договір укладався за межами території України, то, в принципі, сторона-нерезидент могла обійтися і без печатки – за умови, що законодавством країни місця договору дозволяється укладати договори без скріплення їх печатками. Даний аргумент адекватно сприймався українськими банками при аналізі договорів, місце укладання яких – країна, де скріплення печатками документа не є обов’язковими.

З прийняттям ж Закону України «Про міжнародне приватне право» ситуація кардинально змінилася. У відповідності зі ст. 31 «Зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається в письмовій формі незалежно від місця його укладення, якщо інше не встановлено законом або міжнародним договором України». На жаль, законом іншого не встановлено.

Таким чином, легально отримати гроші від нерезидента без підписаного в паперовій формі договору і відповідних актів прийому-передачі – неможливо. Найбільш оптимальними способами на сьогоднішній день є використання транзитних компаній, отримання коштів на валютний рахунок фізичної особи, відкриття рахунку в іноземному банку. Дані способи мають свої як позитивні, так і негативні сторони, на яких я детальніше зупинюся у своїй доповіді.

Також в подальшій серії публікацій та доповіді в рамках GameDev Conference 2013 я продовжу розбирати ситуації щодо питань комфортної та законної взаємодії українських розробників з компанією-нерезидентом. Планую надати дослідження таких питань:

• звільнення від сплати ПДВ;
• можливість роботи через рахунки в іноземних банках;
• доцільність роботи через транзитні компанії;
• можливість визнання платежів по Developer Program License Agreement в якості роялті (актуально при роботі в якості фізичної особи);
• реєстрація підприємств за кордоном фізичними особами – резидентами України.