Останнім часом українські користувачі почали активно користуватися сервісами блоггінгу, в тому числі й таким його різновидом – як мікро- та мініблогінг. Популярні закордонні сервіси мають успіх серед переважно англомовної аудиторії, оскільки вони створені американськими компаніями, які, очевидно, не вважають європейські ринки досить пріоритетними, оскільки їхні продукти недостатньо або й зовсім не локалізовані. Це й було однією з причин для створенняFriendbuzz — служби мініблогів з приємним дизайном, яка є простою і зрозумілою будь-кому.

— Денисе, розкажи, будь-ласка, як виникла ідея створенняFriendbuzz?
— Friendbuzz почався як один з хобі-проектів, проте друзі, які були першими користувачами, стали досить активно користуватися і активно давати поради щодо можливостей служби. А сама ідея прийшла завдяки популярному американському сервісові мікроблогів – хоча від самого початку Friendbuzz мав ширший набір можливостей та хороший контроль приватності для повідомлень.

— А яким чином ти визначав, що увійде до прототипу?
— Фактично всі функції були додані на самому початку – власне можливість вести мініблог та слідкувати за іншими користувачами і додавати атачменти до повідомлень. Дуже багато порад надходило від друзів, тому перший прототип вийшов досить функціональним. Можна сказати, що від моменту створення постійно вносяться якісь малі поправки, і проект розвивається поступово, а не «стрибками».

— Як щодо команди? Чи шукав ти напарників, чи створював усе власноруч?
— Наразі для розробки запланованих функцій в команді немає гострої потреби. Щоправда, я не проти залучити до проекту хорошого дизайнера, який би міг приділяти Friendbuzz достатньо багато часу. Зрештою, якщо знайдеться людина чи компанія, яка запропонує цікаві ідеї і партнерство, я буду лише «за».

— Денисе, яким ти бачиш майбутнє Friendbuzz? Чи є якісь особливі плани?
— У Friendbuzz можуть реєструватися як звичайні користувачі, так і організації – кафе, ресторани, театри, ЗМІ чи музичні групи. Саме для організацій ми плануємо додати можливості, які дозволять їм краще взаємодіяти зі своїми споживачами, відвідувачами, чи просто прихильниками. Тобто ми хочемо зробити своєрідний мікс із соціальної мережі і маркетингового інструменту. Тому зараз потрібно залучити достатню кількість саме корпоративних користувачів. Крім цього, є ще ряд ідей, які ми хочемо втілити вже найближчим часом.

— Ну, в такому разі, мабуть, потрібні реклама і маркетинг…
— Для залученя маркетингової фірми, яка б могла провести ефективну кампанію, потрібна значна сума грошей. Хотілося б відразу охопити дуже велику аудиторію, яка б перетворилась на активних користувачів. Для цього необхідно залучити інвестиції. Наразі реклами, яка б походила саме від нас, не було. Єдине, що ми робимо, — розсилаємо прес-релізи, коли додаються нові можливості, проте, зіткнулися з тим, що переважна більшість ЗМІ ігнорує сферу українських стартапів або просто пропонує робити платні публікації. А притік нових користувачів наразі відбувається через існуючих, які запрошують своїх друзів.

— Які досвід і досягнення ти міг би відмітити за час роботи з цим проектом?
— Вважаю, що досягнення вже в тому, що Friendbuzz працює. Він розвивається, і не виникає бажання його закривати. Тішить і те, що, навіть, зустрічаючи критику, руки не опускаються. У цьому стартапі є ядро, активна аудиторія, яка підтримує нас морально. Щодо досвіду – це хобі-проект, який вийшов «у люди», і досвід управління ним лише здобувається.

— А чи можеш виокремити 3 помилки, які виникли у роботі з Friendbuzz?
— Мабуть, Friendbuzz потрібно було запускати «в маси» від самого початку. Протягом цього року велика кількість українців перетекли на фейсбук і досить багато – у твіттер. Можливо, якби вони почули про Friendbuzz раніше, вони б стали активно користуватися ним. Хоча, підкреслю, Friendbuzz є в першу чергу сервісом мініблогів, тобто він спрямований на активне дописування – ми досить відмінні від мереж типу фейсбука, і від самого початку ми не намагалися копіювати твіттер, а створити сервіс мініблогів з іншим набором функцій, тому сказати, що Friendbuzz — клон цієї мережі — буде трохи невірно.

По-друге, можливо трохи запізно виникло усвідомлення необхідності здійснення певних фінансових вливань у проект.
По-третє, ми трохи втратили трохи часу на перебуванні у стані прототипу; можливо, слід було відразу запускати готовий продукт.

— До речі, щодо фінансів, чи плануєш вкладати інвестиції у проект?
— Наразі проект фінансується з власних джерел, проте, зрозуміло, що із зростанням аудиторії витрати значно виростуть – як і на техзабезпечення, так і на підтримку користувачів. Якщо ми вирішимо провести масштабну промо-кампанію, необхідно залучати фінансового інвестора. Якщо ж ми домовлятимумося про співпрацю з популярними порталами з метою розвитку Friendbuzz як одного з їхніх сервісів, тоді це було б партнерство в обмін на аудиторію.

— А загалом, як ставишся до інвестицій? Це позитивно, чи негативно?
— Однозначно, позитивно. Залучаючи фінансового інвестора, ваш стартап перетворюється на повноцінну для вас роботу. Інвестор платить зарплатню для того, щоб ви розвивали свій проект. Ясна річ, що він згодом матиме свою частку — це обумовлюється. Хоча відомі випадки, коли проект був проінвестований ззовні і потім викуповувався своїми ж засновниками.

— Денисе, а що було для тебе важким у роботі з Friendbuzz?
— Власне над проектом якихось труднощів не виникало. Виникають проблеми вже в просуванні. Якщо впаде динаміка активних людей, то треба буде кардинально щось змінювати.

— Роботи чимало, практично усе власноруч, а звідки ж натхнення?
— Натхення приходить через розвиток і бажання бути в курсі останніх технологій. Friendbuzz — хороший спосіб бути в тренді IT- прогресу. Це не самонавчання для того, щоб піти працювати в солідну IT-компанію, — це, в першу чергу, для себе. Є певний результат, досягнутий власними силами.
— Чи виникало у тебе питання, на яке немає відповіді, але на яке б дуже хотілось її отримати?
— Банальне питання: «Наскільки швидко зареєструється мільйонний користувач» . Якби було таке питання, і відповідь на нього, було б нецікаво, напевно.

— Як гадаєш, чи успішний твій стартап?
— З моєї точки зору — так. Ми проіснували більше 8 місяців у відкритому режимі, і щодня у нас реєструються користувачі, є певний рівень відвідуваності. Відповідно, є прогрес.

— І традиційно, на завершення розмови, що побажаєш читачам? 
— Успіхів і гарних ідей. Долучайтеся до нас, приводьте друзів та підказуйте нам, які би ви хотіли нові можливості у Friendbuzz. Загалом, хотілося би побажати усім співвітчизникам підтримувати вітчизняні веб-проекти — Україна є постачальником чи не найкваліфікованіших кадрів у галузь ІТ, а потужних веб проектів фактично немає. Не слід думати, що активно використовуючи українські ресурси, ти помагаєш якійсь одній людині. Успішне українське підприємство створює робочі місця, сплачує податки та займається благочинністю власне в Україні.

спілкувалась К. Артюхова

Сьогодні люди шукають і отримують за допомогою інтернет-простору найрізноманітнішу інформацію: починаючи від локацій тих чи інших місць, і, закінчуючи, контактними даними конкретної особи. Сам час, щоб перетворити паперові візитки, які губляться по кишенях, на корисний і інформативний інтернет-ресурс. Власне це і зробив засновник сайту «Модна візитниця» Ігор Кліменков… 

— Ігоре, розкажіть, будь ласка, як виникла ідея робити такий стартап?
— Спершу він створювався як інтернет-підтримка офлайнового проекту. Ми з партнером планували рекламний бізнес. Є така міжнародна франшиза, коли одна фірма створює стенди для розміщення візиток, ставить їх у людних місцях і продає можливість рекламодавцям поширювати на них інформацію про себе. Власне, це ми і зробили. А коли виникла ідея створити підтримку цього проекту, замовили сайт. На ньому була представлена інформація про візитки, які є на стенді, плюс ціни та наші контакти. Пізніше, коли змінились життєві обставини, можливість займатись офлайн-проектом відпала. Чисто фізично не встигали це все координувати. Ми розділили бізнес. Зрештою, залишився тільки інтернет-варіант, яким я і займаюсь.

— А як Ви вирішували, що увійде до першого прототипу?
— Спеціально ми нічого не визначали. Ми написали технічне завдання і розписали все, що могли придумати на той момент. Просто, по ходу п`єси, клієнти самі диктували що їм потрібно. У нас постійно щось змінювалось: щось додавалось, щось забиралось. До речі, спочатку ми збирались орієнтуватись тільки на Львів та область, однак поступово нам почали писати люди з Луцьку, Києва, Дніпропетровська. Тож, гадаю, що Львовом ми таки не обмежимось.

— Чи збирали окремо команду для свого проекту?
— Річ у тім, що команди, як такої, ми не збирали. В мене був знайомий програміст, який первинно зробив на замовлення сайт «Модної візитниці». Із розвитком я зрозумів, що без постійної підтримки і допрацювання рухатись далі ніяк не вийде. Тож так вдвох і працювали.

— А як щодо реклами та маркетингу? У вас доволі розкручений сайт, мабуть, була якась рекламна кампанія?
— Найцікавіше те, що реклами по сьогоднішній день у нас немає. Ніякого маркетингу, ніякого просування, нічого. Коли це був офлайн-проект, у нас діяла зовнішня реклама на стендах, там були і візитки, і адреси тощо. Коли ми перейшли в інтернет, розмістили буквально кілька банерів на своїх же сайтах. Ми, власне, не сприймали наш проект як стартап, доки Ростислав Чайка не запросив нас виступити на 4 зустрічі Львів Стартап клубу. Мені дуже сподобалось, що після моєї презентації розпочалось жваве обговорення. Було багато питань, уточнень, реплік. Такі виступи загалом дуже цінні, адже є люди, яким не шкода поділитись досвідом.

— Поділіться, будь ласка, планами на майбутнє стосовно «Модної візитниці»
— Плани дуже великі. Єдине, ми перебуваємо на такій стадії, коли окрім самої ідеї у нас нічого не залишилось. Так сталось, що я тепер один в проекті. Оскільки я за освітою не програміст, а юрист, я знову в пошуках технічної допомоги. У мене вже є практично написане технічне завдання для нової версії сайту. Нове бачення проекту визріло під новим брендом «MCard». Лишилось знайти розробника і дизайнера.

— Які досягнення під час роботи із стартапом вже можете відмітити?
— Безперечно це і досвід, і розуміння багатьох речей, і нові знайомства. Я налагодив зв`язки із цікавими, корисними людьми. Людьми, з якими можна і співпрацювати, і контактувати, і допомагати одне-одному. Дізанвся для себе багато цікавої інформації, до мене прийшло розуміння «стартап-кухні» та інтернет проектів.

— Розкажіть, будь ласка, про три найбільші помилки у цьому проекті? 
— Знаєте, ми витрачаємо занадто багато часу на роздуми. Насправді, треба запускати навіть не найдосконалішу версію сайту, зміни ж робити опісля. А так бачиш одну ідею, починаєш доробляти, побачив іншу – знову те саме. Друга помилка — ми намагались усе зробити власноруч. Зараз я розумію, що набагато мудріше було би трішки аутсорсити, трішки віддати якісь шматочки спеціалістам, які б швидко і недорого це зробили. Ну і однозначно варто від самого початку шукати і збирати комнаду. Одна людина не зможе зробити проект, якщо вона не займається ним цілий день, і поєднує його з основною роботою.

— А як щодо інвестицій? Чи залучали їх? Ну і, власне, як ставитесь до такого фінансування?
— Наразі не залучав. Зараз хочу дізнатись скільки мені коштуватиме нова версія сайту і, виходячи з цієї вартості, буду думати про подальший шлях фінансування. На мою думку, інвестиція –це інструмент, який за певних обставин може бути корисним. Питання полягає в масштабах. Якщо у Вас дрібний проект, то тут не варто витрачати час на пошук грошей, оскільки в нього ніхто не захоче їх вкладати. А якщо проект великий і Вам важко витягнути його своїми силами, то чом би й ні?

— Що для Вас було найбільш важким у роботі з «візитницею»?
— Найважче було пояснити комусь що ти хочеш. Я ж бачу зовнішню обгортку проекту, не знаючи як вона працює всередині. Тим більше, коли я прораховую кожен крок… Робиш і дивишся, чи все вірно, чи ідемо далі, чи відступаємо назад, і робимо крок в іншу сторону. От немає команди, яка б відразу на це зреагувала. Це складність проекту. Це стримує розвиток і прогрес.

— А звідки ж натхнення берете?
— Коли хтось з клієнтів додає свою візитку на сайт, мені приходить повідомлення на її модерацію. І от, коли ти відкриваєш пошту, а в тебе там 2-3 нові листи… Сам факт їх наявності дає натхнення. Це розуміння, що ти не дарма витратив час, що комусь це потрібно, і що хтось цим буде користуватись.

— Бажання кинути все не виникало?
— Ні, поки що не виникало (сміється-авт). Навпаки, є перешкоди, є труднощі, але я бачу ціль, бачу перспективу, при тому що подібних сайтів багато. Є багато каталогів, інтернет-довідників тощо, але я всеодно бачу, чим візитниця відрізнятиметься від інших і чим вона буде особлива. Це дає заряд енергії, оптимізму і сили щоби йти далі.

— Чи виникали у Вас під час роботи з даним стартапом питання, на які Ви не мали відповіді, але на які б хотіли її отримати?
— Є такі питання, але вони суто технічні. Наприклад, як зробити це, і як працюватиме те. Тут просто треба радитись зі спеціалістами і все.

— Чи вважаєте свій стартап успішним і в чому Ваш секрет?
— Я вважаю «Модну візитницю», такою, яка розвивається на шляху до успіху. Поки що у нас немає якихось значних досягнень. Ми наразі на стадії раннього розвитку і становлення. А секрету немає. Просто в людей, потенційних клієнтів є певна потреба. Потреба себе прорекламувати, в чому і допомагає наш сайт.

— І на останок, що побажаєте читачам інтерв`ю?
— В житті немає нічого неможливого, навіть стартапів. Якщо Ваш проект спочатку недосконалий, а навіть дивний і чудернацький… Якщо Ви робите його з душею, то, врешті-решт, Ви досягнете успіху. Бажаю вірити в себе, йти до мети, вкладати себе і свою душу у роботу, і тоді все у Вас буде добре.

спілкувалась К. Артюхова

Якщо людина займається торгівлею в офлайні, то, рано чи пізно, у неї виникне ідея перевести свою справу і в он-лайн проект. Добре, якщо вона розуміється у програмуванні і написати сайт під магазин для неї не проблема. А що ж робити, якщо людина від цього далека? Рішення даного питання знайшов Олександр Бондар, створивши Верташоп. Власне, про усі нюанси та особливості роботи проекту у нашому інтерв`ю… 

— Олександре, розкажи, будь ласка, трішки про себе, і про те, як виникла ідея робити такий стартап.
— Я програміст-фрілансер, роблю сайти і програми для інтернету. Якось захотілось зробити проект, який би приносив гроші. Виникло бажання мати щось своє, щоб працювати не за зарплатню, а працювати над цікавою річчю. Сам Верташоп побачив 2 переродження. Колись давно це був каталог одягу. Потім двигунець переріс в магазини, які я робив для знайомих. А потім подумалось, що було б класно зробити таку систему, яка дозволила б створювати ті ж самі магазини легко і просто. На той час на ринку такі рішення вже успішно працювали в Канаді та США. Я познаходив варіанти у конкурентів. Я побачив, що вітчизняний ринок конкретно такою послугою не зайнятий. Було кілька варіантів з орендою інтернет-магазинів, але це було не те. Розробники просто створювали магазин, ставили його на окремий хостінг і клієнт його винаймав. Було вирішено створити одну систему. До проекту ми взялися двоє, я та мій друг Руслан.

— А що далі? Як ти вирішив що увійде до першого прототипу?
— Максимально відкидав непотрібні речі. Ми відразу відхилили такі функції, як автоматична оплата та автоматичне визначення ціни за доставку. Власник магазину у Верташоп міг власноруч писати, що він хоче. До того ж в Україні оплата переважно йде банківським переахунком чи поштовим переказом, автоматичний розрахунок картками працює в дуже вузькому спектрі. Тому я повністю від цього відмовився.

— А яким чином складалась ситуація з командою: чи шукав окремо для проекту людей?
— Ми працюємо разом з Русланом Киричуком. Спочатку це було в режимі проекту вихідного дня. Тобто збирались в суботу-неділю і щось програмували. Працювали достатньо довго і побачили, що у нас це непогано виходить. Так і виникла наша команда. В майбутньому із задоволенням її розширю. Зараз дуже б хотів знайти дизайнера, який мав би бажання і можливість інвестувати в проект свої час та дизайн.

— Верташоп – дуже хороша ідея, втілена в життя, але такі речі, мабуть, потребують реклами. Що ти робив із цим аспектом?
— З реклами був Adwords. Він виявився не дуже ефективним, тому і використовувався недовго. Десь півтора-два місяця. Ми витратили на нього небагато, близько ста доларів. Ефект — люди створювали магазини, дивились що це таке, і на цьому все завершувалось. Я вважаю, що тут і мінус дизайнерський. Адже коли створюєш магазин, на початках він виглядає дуже сіро, ніяко. Немає додаткових тем, які можна вибрати і з якими можна працювати. Я думаю, що це відлякувало 99% людей. А існуючі клієнти — це люди, яким я спочатку показав, розказав, запропонував дизайн.

Також пробували робити прямі продажі, ходити в фірми, офіси, які, можливо, б зацікавились інтернет-магазином, залишав їм буклет. Кому подобалось – робили замовлення. Такий хід працював краще, але не ефективно.

— Олександре, а які досягнення ти б міг відзначити у роботі з цим стартапом?
— Оскільки я програміст і дуже люблю свою справу, то технічно зробити проект не складає жодних труднощів. Та коли настачає час для продажів, і якщо немає людини, яка цим займеться, яка візьме на себе певну частину обовязків, проект помре. Якщо ж тягнути далі стартап власноруч, то це вже не таке задоволення. І ти його тягнеш просто для того, щоб він жив. Та часом, ентузіазм повертається, коли до тебе приходить новий клієнт. Власне, існуючі клієнти і тримають на плавуВерташоп. Вони залишають відгуки хочуть від тебе нових функцій. Це стимулює і залишає проект живим.

З усіх моїх стартапів Верташоп пройшов максимально довгий шлях. Я презентував його на Lviv StartUp Club, а також у Києві. Таким чином з`являється досвід спілкування з різною публікою: як технічною, так і з простими людьми. Зрештою, наш проект живий, він розвивається (хоч і дуже повільно), в нього є платні клієнти. І це вже досягнення…

— Чи можеш відзначити 3 помилки, які траплялись під час роботи над даним стартапом?
— З технічної сторони помилок не бачу. Хоча ми мало приділили уваги дизайну шаблонів. З точки зору організації роботи, мені б хотілось витрачати більше часу на Верташоп. Але, так як це не основний проект, то, як такої, змоги у нас немає. Інших помилок поки не бачу, адже ми ще не зробили достатньо кроків, щоб наламати багато дров. Наразі є просто недопрацювання.

— А що було найбільш важким у роботі?
— Розвивати важко. Тут пропадає момент, коли є результат. Адже, коли ти створюєш проект, ти бачиш, ага, ось воно створено, функціонує добре. А коли в хід ідуть маркетинг і продажі, ти можеш працювати місяць без результату.

— Рано чи пізно, у стартапі постає питання залучення інвестицій. Чи використовував ти такі фінансові можливості?
— Ні, усе, що витрачено на проект – власні кошти. Ну а рішення щодо використання інвестицій залежатиме від конкретної ситуації. З однієї сторони, залучити кошти — добре, але це буде вимагати повного занурення у проект. З іншого боку, я все-таки планую вкладати у Верташоп свої гроші. Я б не сказав, що інвестиції — це позитивно чи негативно. Вони є і все. Просто в певний момент ти вирішуєш чи тобі це потрібно. Ринок для мого стартапу, він невеликий. Залучати туди малі гроші мені нецікаво, а для серйозного фінансового вкладу – немає зацікавленого інвестора.

— Чи виникало у тебе під час роботи з проектом питання, на яке немає відповіді, але на яке б ти її хотів отримати?
— Питання «Як і де рекламуватись, щоб знайти своїх клієнтів». Але скажу, що я багато й не робив, щоб отримати відповідь на нього. Я бачу, що попереду ще багато роботи. Чи будуть там такі питання, я не знаю. Зрештою, побачимо.

— Олександре, чи можеш ти назвати успішним свій стартап?
— Я вважаю, що він живий і це добре. Він не приносить багато грошей. Але я бачу перспективи. Якщо я знайду та залучу до проекту правильних людей (а вони десь тут навколо є), і якщо вдасться з ними домовитись, то це буде успішний стартап. А сьогоднішній його вигляд можна охарактеризувати фразою «пациент скорее жив, чем мертв» (сміється –авт.).

— Ну і на останок, що б ти побажав людям, які вирішили створити стартап?
— Ну, якщо вони вже твердо вирішили робити стартап, то бажаю щоб це рішення було твердим і незламним!

спілкувалась К. Артюхова

В рамках Lviv Business Angels Summit II, який минув 27 серпня 2010 року у Львові, Ростислав Чайка, встиг узяти невелике інтерв’ю у засновника PayCash та голови ради «Асоціації Електронних Грошей», Віктора Достова. Про бізнес-шлях, стратегію та ключові рішення пана Достова, власне, у нашій розмові… 

— Вікторе, розкажіть, будь ласка, як усе починалось? Чому Ви вирішили зайнятись платіжними системами?
— Це довга історія. Я певний час займася фізикою, а саме нано-структурами. Захистив дисертацію, з’їздив до Китаю… Знаєте, люди шалено багатіють або банкрутують не через щоденні рішення. В житті є лишень кілька ключових подій. Я впевнений, що Біл Гейтс на своєму шляху зробив 3-5 важлвих кроків і став «Білом Гейтсом». Інша річ, коли люди в ці моменти звертають не туди… Так вийшло, що я почав займатись телекомом. Це був один з перших інтернет-провайдерів, а я був чисто найманим співробітником. Потихеньку ми самі почали інвестувати фінанси в телеком і, власне, цим доволі довго займались. Зрештою, мені це набридло, і я перемістився в інтернет-платежі. Це було нічим не вмотивоване рішення. Мені просто подзвонили люди, спитали чи хочу я цим займатись. Зустрілись, поговорили. Почали працювати, без жодного розуміння того, що ми займаємось венчурним чи інноваційним бізнесом. Тільки роки через три, коли ми почали їздити до США, коли ця тема стала жвавою, ми усвідомили, що у нас дійсно стартап. Після цього ми запустили нові проекти. Коефіцієнт їх виживання виявився не дуже високим, але певну кількість ми доволі вигідно продали.

— Чи можете виокремити 3 ключові моменти які привели до нинішньої ситуації Вашої справи?
— В житті присутній дуже великий елемент випадковості, який недооцінюється. От, до прикладу, чому Іванов став успішним бізнесменом, а Сидоров не став? Зазвичай це пояснюють тим, що Іванов дуже розумний, усе прорахував правильно, а Сидоров, він дурень. Насправді ж, наші рішення не завжди аналітичні. Ви не можете подумати куди йти: направо чи наліво. І це дійсно випадковий процес. Це абсолютна унікальна ситуація. Вона, до речі, корелює з першим Вашим питанням. Пригадую, потрапила мені на очі стаття про односторонні функції, читав, не міг відірватись. Прийшов на співбесіду до Paycash, а мова зайшла якраз про них (функції). На той час у Росії, мабуть, чоловік з 10 знали що таке одностороння функція. От яка вірогідність того, що з 10 людей, двоє зустрілись в одній точці, вона нульова! Я зрозумів, що це тонкий дзвіночок і треба йти. Ось, власне, і є перший момент.
Другий момент — це те, скільки я на цьому проекті заробив. А третій… Одного разу наша компанія мало не розпалась через дурницю, через сингулярний ризик. В один момент ми думали, що справа помирає і її треба закривати. На щастя, ми цю ситуацію розрулили.

— А що для Вас простіше: власноруч створювати проект і згодом знаходити інвесторів чи відразу збирати команду?
— Я абсолютно не вмію сам запускати стартапи. Більшість ідей – це ідеї моїх партнерів. Я ж знаю, що і як робити з ними далі. Зрештою, у нас є надійна команда, яка складається з 3-4 чоловік, і, яка успішно працює 10 років.

— Хто, на Вашу думку, кращий: партнер чи інвестор? 
— В даному випадку, гроші – найбезпечніша річ. Від них не залежить те, що станеться далі з людиною чи проектом. А от частка в компанії – це завжди головний біль. Якщо Ви пересваритесь, що буде далі – невідомо. Наприклад, Ваші партнери можуть перевести усі активи в іншу фірму, а Ви залишетесь ні з чим. Такий ризик завжди присутній.

— Вікторе, у Вас доволі багато проектів. Як Ви встигаєте за всім слідкувати? Яка Ваша стратегія?
— У мене це не дуже добре виходить, у мене з тайм-менеджментом великі проблеми (сміється-авт.). Для мене б оптимально було знайти кілька надійних людей, які б цим займались. На жаль, відшукати людину, яка б керувала малим проектом – це достатньо дорого і дуже складно. Зрештою, я намагаюсь братись за такі речі, які не вимагають 100-відсоткової фізичної присутності.

— На доповіді Ви згадали про відмінність фінансування закордонних і вітчизняних стартапів. Як Ви бачите майбутнє останніх?
— У нас немає культурологічного поняття стартапу. Люди не звикли до вірогідності повної втрати грошей, які вони вкладають у проект. Сьогодні із 10 стартапів вистрелює 1, це лотерея. В принципі, гроші є, і є багато людей, які готові інвестувати. Та, на відміну від Америки, де є культура таких інвестицій, у нас її наразі немає. Я думаю, що потихеньку ситуація буде змінюватись. Не так кардинально як в США, але рух буде.

— Чого, на Вашу думку, більше: нових ідей чи копій? 
— Якщо ми говоримо про успішні стартапи, то тут краще працює механізм творчого копіювання. Під це легше отримати гроші. Коли люди придумали щось зовсім нове – це страшно. А коли людина каже: «Ну от є твіттер, зробімо український аналог, а потрібен він тому, тому і тому». Зрештою, всі бачать, що твіттер працює, значить і тут працюватиме.

— Вікторе, як би Ви охарактеризували свій поточний внутрішній стан? Ви і далі розвиваєте нові проекти чи відпочиваєте в стороні?
— Я пробував відійти від справ на пів року і зрозумів, що відпочивати я не вмію. Був один момент, коли я зрозумів, що з одного боку я займаюсь платіжними рішеннями, а з іншого – перетворююсь на «One trick pony». Спробував себе у чомусь іншому, зрозумів, що іншого мені не придумати. Наразі тісно співпрацюю з російською асоціацією учасників ринку електронних грошей. Зараз ми мусимо ухвалити закон для правильного регулювання електронних коштів у Росії.
— Поділіться, будь ласка, планами на майбутнє
— Можливо, буду дрейфувати від участі у бізнесі до питань стратегічного управління. Мені вже не дуже цікаво вирішувати поточні проблеми. Корисніше буде, якщо я витрачатиму час на обговорення куди і як рухатись далі компанії. А взагалі-то я не займаюсь довгостроковим плануванням. Адже ще 10 років назад усе було геть інакшим. Та й мені, на щастя, зараз є чим займатись.

К. Артюхова