Пройшли роки. Випускник Массачусетського технічного інституту Девід Коллінз прийшов працювати в залізничну компанію Sylvania Company. Інженери фірми зібрали комп’ютер і думали, як полегшити робочий процес з його допомогою. Новачок Коллінз запропонував створити систему автоматичного обліку вагонів, які часто губилися на розлогих американських залізницях.
Він придумав наносити на склади маркування, яке б зчитувалось електронними пристроями. Інформація відправлялася на комп’ютер і зберігалася в ньому. У будь-який момент диспетчери могли відстежити стан вагонів.
Коллінз запропонував створити систему автоматичного обліку
В якості основи зчитувального пристрою Коллінз взяв схему лампового апарату Вудленда і Сільвера. Він посилив її новою технологією – лазером. Прилад працював швидко і міг читати навіть пошкоджені штрих-коди.
У 1966 році в США пройшла конференція власників торгових мереж. Рітейлери домовилися зайнятися дослідженнями в області маркувань штрихкодів. Компанія RCA, яка володіла патентом Сільвера і Вудленда, дізнавшись про рішення власників магазинів, занепокоїлась через створення оптимальної системи штрих-кодування.
Компанія запропонувала нове рішення – круглий штрих-код «Око бика». На наступній конференції рітейлерів RCA влаштували цікавий перфоманс – бізнесменам запропонували зіграти в лотерею. Розіграш полягав у тому, що гостям з’їзду роздали значки зі штрих-кодом. Гості підходили до сканера, і якщо їх штрих-код був виграшним, переможець отримував приз – ексклюзивне право постачати такі системи штрих-кодування в торговельні мережі США.
У штрих-коди можна записувати все більше інформації
Схаменулося і керівництво IBM. В компанії все ще працював Норман Вудленд, один з авторів концепції штрих-кодування. Його призначили головою нового відділення. Компанія розробила технологію лінійного штрихового кодування, яка в підсумку і отримала ширше поширення.
На жаль, вірний соратник Нормана Бернард Сільвер, який й підштовхнув його до дослідження, не дожив до тріумфу їх дітища. Він помер за десять років до прийняття прямого штрих-коду в якості світового стандарту маркування товарів. Але штрих-кодування перемогло.
У червні 1974 року в магазині американського містечка Трої, штат Огайо, касир відсканував перший в світі комерційний штрих-код. Знаменною покупкою стала упаковка жуйки Wrigley’s Juicy Fruit. Зараз цю пачку можна побачити в Національному музеї американської історії при Смітсонівському інституті.
Згодом штрих-коди поширились по всьому світу. Вони набули різної форми, у них можна записувати все більше інформації, але одна річ залишається незмінною – системи штрих-кодування роблять наше життя помітно простішим.
Штрих-кодування робить наше життя простішим
Ви приходите в магазин, і продавець за касою сканує кожну вашу покупку. Зчитаний код передається на комп’ютер, і серед багатотисячної бази товарів касова програма знаходить інформацію про ту упаковку молока, яку ви собі поклали у кошик.
За матеріалами видання geektimes.ru
What are your thoughts?