794 views
Люди старшого покоління, які народилось і виросли в СРСР хотіли простих і передбачуваних речей: приходити на роботу на 9 ранку, робити вигляд бурхливої діяльності, не висовуватися і чемно йти додому в 5 вечора. В них було дуже чітке уявлення про успіх – знайти роботу і займатися нею до кінця життя. Це був ідеал, що дозволяв залишатися в зоні комфорту.
Та час не стоїть на місці, багато що змінилося. Я терпіти не можу примітивне і передбачуване, не люблю офіси, хочу «висуватися» і обожнюю виходити за рамки зони комфорту.
Сьогодні все більше компаній розуміють – якщо працівник забезпечує ефективний результат, його фізичне місцезнаходження і кількість годин проведених в офісі не мають значення. Два покоління тому компаніям потрібно було збирати працівників під одним дахом, щоб забезпечувати індустріальне виробництво. Але не обов’язково час, проведений в офісі, і продуктивність прямо пропорційні один до одного. Один працівник може виконати завдання за 4 години, а інший тільки за 8. Чиясь продуктивність більша зранку, а чиясь ввечері. Деяким подобається працювати в офісі, а іншим – ні.
Тому з’явився новий клас працівників, чиє становище і робочий час ні від чого не залежать. Такі проводять час, подорожуючи і працюючи – фрілансять на Балі, керують бізнесом в Барселоні або працюють на фірму з Сан-Франциско, перебуваючи в Сінгапурі. По всьому світу таких тисячі, і я не уявляю собі іншого життя.
Я співзасновник компанії ChameleonJohn.com і ми заохочуємо працівників проводити час поза офісом. Ми щиро дивуємося, якщо хтось запитує, чи можна відлучитися на вечірку до друга або до мами на день народження. Якщо людина показує результат – може робити все, що завгодно.
Недосвідченому спостерігачеві може здатися, що цифрові мандрівники – жахливі працівники. Вони весь час літають, і до них можна не достукатися в потрібний момент (коли пірнаєш з аквалангом або займаєшся серфінгом про телефон не згадуєш). Але я вважаю, що істина якраз в протилежному.
Щасливий працівник більше любить свою роботу, привносить більше інновацій і краще ставиться до клієнтів. Такий безперечний зв’язок причини і наслідку приводить до збільшення продажів і прибутку. Люди стають більш щасливими, коли вони живуть там, де хочуть, і проводять час за тим, що їм подобається. В якості цифрового мандрівника ви можете створити життя, де буде все, що ви любите. Подобається серфінг – їдете в потрібне місто. Хочете подорожувати на мотоциклі – можете відправитися в шеститижневу поїздку по В’єтнаму.
Прекрасний приклад компанії, що працює з сотнями віддалених працівників – MySQL. Я багато спілкувався з їх генеральним директором Мартіном Мікосом, який продав компанію в 2008 році за $ 1 млрд. На піку у них було 500 фултаймових працівників з 36 країн, і жодного офісу. Його слова:
«Дуже легко виглядати зайнятим в офісі, відвідуючи зустрічі, відповідаючи на емейли і попиваючи каву. Працюючи віддалено, ви будете відповідати тільки на одне питання: “Де результати?”. Крім того, наймаючи людей тільки з області затоки Сан-Франциско, ми б не змогли охопити всіх найталановитіших розробників. А так ми можемо найняти людину з будь-якого місця, і заощадити значну суму на оренді офісу».
Наше суспільство одержиме ідеєю володіння. Як говорить Дейв Ремзі: «Люди купують речі, які їм не потрібні, на гроші, яких у них немає, щоб справити враження на людей, які їм не подобаються»
Але я зрозумів, що володіння речами – річ непрактична. За ними треба стежити, вони прив’язують тебе до одного місця, і обходяться дорожче, ніж коли ти їх орендуєш.
Я вже майже два роки живу подорожуючи. За цей час я об’їздив 25 країн. Проїхав на мотоциклі по островах Таїланду і Філіппін, гуляв по діючому вулкану в Індонезії, навчався серфінгу, отримав ліцензію глибоководного водолаза на островах Гілі, дізнавався нові культури і познайомився з десятками прекрасних людей. А всі мої речі вміщалися в невеликий рюкзак (той самий, з яким я колись ходив до школи).
За останні два роки в мене не було постійної адреси, оскільки я рідко проводжу більше місяця в одній країні. Я вільний рухатися куди хочу і коли хочу. Я можу потрапити з Таїланду до Японії, а потім в Індонезію, не затримуючись на місяці для продажу всіх речей і здачі квартири в оренду. Я просто купую квиток на літак.
З поширенням ідеї мандрівних працівників, змінюється і ставлення до речей. Такі компанії, як AirBnb (оренда будинків і кімнат), Vinted (продаж і обмін вживаного одягу), RelayRides (спільна оренда машин) стають все популярніші. У них маса переваг – від зручності в користуванні до моживості зменшити шкідливі викиди в довкілля.
Після кожної пригоди я думаю про те, що я побачив, чого навчився і що виніс для себе. В Японії я дізнався ціну безкорисливості і турботи про ближніх. У М’янмі я зрозумів, що щастя вимірюється не грошима. У В’єтнамі дізнався про важливість сім’ї. Цифрові подорожі можуть зробити світ меншим, а цифрові інновації – об’єднати людей.
Наприклад, в Індонезії живе 250 млн. людей, це четверта в світі країна за кількістю населення, яке розсіяне на 17000 островів. Для продуктів, які приходять на цей ринок, це величезна логістична проблема. У М’янмі я побачив ринок з величезним потенціалом на 65 млн. чоловік. Інтернет там дуже повільний, а громадського транспорту практично немає. Країна готова для великих інновацій, після того, як довго страждала під гнітом військової хунти.
Досвід, який я отримую під час подорожей має великий вплив на мій підхід як до життя, так і до бізнесу. Це допомагає мені бачити можливості для ведення справ за межами західного світу і створювати продукти для не дуже багатих країн.
Стів Джобс якось сказав:
«Усвідомлення того, що ти смертний – кращий з усіх відомих мені способів уникнути тієї пастки, що тобі є, що втрачати. Немає причин не слідувати за покликом свого серця».
Цим принципом я користуюся при прийнятті важливих рішень у своєму житті, і саме тому я почав подорожувати.
Якщо ви коли-небудь мріяли досліджувати світ – настав час це зробити. Вам не потрібно жертвувати своєю кар’єрою. Тисячі людей готові допомогти вам, є безліч способів заробляти на життя, багато речей, які можна випробувати, і багато місць, які можна подивитися.
What are your thoughts?